Видиме перебуває або в очікуванні або у режимі збереження енергії, завжди виношуючи щось інше всередині себе. (Володимир Будніков, «Питання до видимого»)
Зі щоденного буття наче витягається все незручне або зайве, через що втрачається відчуття реальності сьогодення, яке починає зісковзувати у таке, що вже було, постійно гальмує. (Влада Ралко, «Резерв»).